Податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) становить значну частину надходжень до бюджетів різних рівнів, пише Сегодня.
Так, в державному бюджеті на 2020 рік частка ПДФО становить 12%, а, наприклад, в бюджеті Києва – більше 40%. Ймовірно, саме тому правила сплати цього податку та розмір досить часто змінюються – як мінімум раз в декілька років. Як правило, в бік посилювання (правил) і збільшення (розміру податку). А законопроекти, які пропонують якимось чином змінити розмір ПДФО, подаються до Верховної Ради із завидною регулярністю.
Сьогодні в Україні діє так зване “плоске” оподаткування доходів – ставка однакова для всіх і становить 18%. До 2007 року ставка становила 13%, потім – 15%. Пізніше намагалися ввести так звані диференційовані ставки – 15 і 17%, 15 і 20% – в залежності від розміру доходу. Однак з 2016 року ставку знову уніфікували.
Однак нещодавно у Верховній Раді було зареєстровано одразу кілька законопроектів від представників “Слуги народу”, що пропонують відмовитися від “плоского” оподаткування і перейти до “прогресивному”. Тобто, чим вище рівень доходів, тим вище ставка.
Від 18 до 54% або від 15 до 27%?
Згідно із законопроектом №2758, який був поданий в січні, якщо доходи не перевищують 10-кратної мінімальної зарплати, ставка податку залишиться колишньою – 18%. Якщо доходи становлять від 10 до 20 мінімальних зарплат – ставка зростає вдвічі – до 36%. Якщо ж доходи більш ніж в 20 разів перевищують “мінімалку” – ставка збільшується втричі: до 54%. Тобто нинішня ставка збережеться у тих, чиї доходи в даний час не перевищують 47 230 грн на місяць. Ставка 34% буде у тих, хто отримує з усіх джерел до 94 460 грн. Якщо ж доходи ще більше – податок на доходи складе 54%.
Якщо вірити статистиці, для переважної більшості українців після прийняття такого закону нічого не зміниться. Середня зарплата в Україні зараз становить менше 11 тис. Грн, так що до порога в 47 тис. Їй ще рости і рости. За даними Укрстату, зарплату вище 20 тис. Грн, станом на кінець 2019 року, отримували тільки 11,8% штатних працівників. А тих, у кого вона вище 47 тисяч, набагато менше.
“Як випливає з листа Державної податкової служби на наш запит, за третій квартал 2019 року 98,76% людей, які працювали за цивільно-правовими договорами, отримували середньомісячний дохід в сумі, меншій 45 тис. Грн. І тільки у 1,24% офіційно працюючих українців середньомісячний дохід становив більше 45 тис. грн. Таким чином, збільшення ставки податку торкнеться тільки 104 873 чоловік. З них 104 449 осіб отримали середньомісячний дохід від 45 до 90 тис. грн, тобто для них ставку пропонується збільшити до 36% . А середньомісячний дохід більше 90 тис. грн мали т Тільки 424 людини. Саме таким може бути число людей, з яких можна буде отримати 54% ПДФО. Я вважаю, що робити спеціальне законодавство для 1,2% людей – абсолютно неправильно “, – говорить Олена Хотенко, глава ради Інституту податкових реформ, віце -президент Асоціації платників податків України.
Не факт, що цей законопроект буде прийнятий. Але в тому, що зміни в оподаткуванні в недалекому майбутньому відбудуться, сумніватися не доводиться. Так, президент Володимир Зеленський давно обіцяв, що в 2020 році відбудуться суттєві зміни в оподаткуванні. А голова парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев уточнював, що ці зміни торкнуться і “зарплатних” податків. Зокрема, за його словами, може бути введена прогресивна ставка ПДФО. Правда, Гетманцев говорив про “помірної прогресії”, а не про підвищення ставки в рази. При цьому мінімальна ставка ПДФО, за його словами, може скласти не 18, а 15%.
В середині лютого у Верховній Раді був зареєстрований ще один законопроект, який передбачає введення прогресивного оподаткування – №3076. Він також був поданий групою депутатів від “Слуги народу” і пропонує знизити мінімальну ставку ПДФО якраз до 15%. Нею має оподатковуватися дохід, що не перевищує 5 мінімальних зарплат на місяць, тобто зараз – до 23 615 грн. Для доходів від 5 до 15 розмірів МЗП (тобто від 23 615 грн до 70 845 грн) ставка ПДФО може скласти 18%. Від 15 до 50 мінімальних зарплат – 21% (від 70 845 до 236 150 грн), потім до 200-кратної мінімальної зарплати (до 944 600 грн) податок повинен становити 24%, і понад цієї суми – 27%. Причому підвищені ставки пропонується застосовувати не до всього доходу, а тільки до суми, яка перевищує базу оподаткування за попередньою ставкою.
“Наскільки я розумію, перший законопроект був поданий з метою” провокації “- щоб кожен наступний проект зі ставками, більш наближеними до реальності, мав в суспільстві більш позитивне сприйняття на контрасті з першим реченням”, – висловлює припущення директор юридичного відділу “KAC Group” Тетяна Кузьмич.
Прогресивне оподаткування – дискусійне питання
Прогресивне оподаткування сьогодні існує в багатьох країнах Європи і світу. Але вже зараз можна припустити, що спроби влади ввести різні податкові ставки в Україні викличуть жаркі дискусії.
Багато опитаних нами експертів вважають, що в Україні зараз не час вводити прогресивне оподаткування. Один з аргументів “проти” – що таким чином може збільшитися податковий тиск на роботодавців.
“Податок на доходи сплачують зі своєї зарплати не самі працівники, а податкові агенти, роботодавці. І будь-який диференціювання доходів в сьогоднішніх умовах – це додатковий механізм уникнення оподаткування. У нас вже намагалися застосувати диференційовану систему оподаткування в 2013-2014 роках. Але це показало себе абсолютно неефективним і призвело до того, що всі роботодавці намагалися різними способами мінімізувати заробітні плати, щоб не вийти за граничні норми і платити менше. Зараз теж може початися дроблення зарплат і т.д. А айтішники, які досить багато заробляють, або топ-менеджери будуть змушені або приховувати свої зарплати, тобто йти в тінь, або йти в інші юрисдикції, де оподаткування більш прийнятне для них. При цьому таких людей у нас небагато, і для них писати окреме законодавство, я вважаю, абсолютно не потрібно. Систему диференційованого оподаткування можна вводити тільки за умови, що не податкові агенти, а самі люди будуть платити податки. Але в такому випадку одночасно потрібно буде розглядати цілий комплекс питань: і про податкові знижки, і про пільги, і про інших складових “, – вважає Олена Хотенко.
Противники диференційованої податкової ставки також запевняють: головна мета – збільшення надходжень до бюджетів – досягнута не буде. Уже зараз, при 18% ПДФО, існують способи мінімізації оподаткування, причому абсолютно законні.
“Я проти прогресивної ставки. Ті ставки, які пропонуються, близькі до європейських. Високі ставки можуть бути в усталених економіках, таких як Німеччина, Франція. Та й то – багаті люди там намагаються поміняти резидентський статус. Відомі приклади – з тенісистами в Німеччині або акторами з Франції. У нас теж, думаю, багаті люди будуть намагатися мінімізувати свої податки, і вони мають можливість йти від оподаткування, використовуючи різні схеми. Припустимо, виплачуючи собі дохід через дивіденди, які оподатковуються за більш н зкой ставкою, або використовуючи конвенції про уникнення подвійного оподаткування. Причому це цілком легальні схеми, вони дозволять значно заощадити навіть у порівнянні з 36%. На них можна економити навіть зараз, з 18%. Крім того, прогресивна ставка, з величезною ймовірністю, зажене білий бізнес і інших платників податків в тінь. А якщо врахувати, що більшість людей будуть як і раніше платити ПДФО в розмірі 18%, виходить, мета законопроекту – збільшення надходжень до бюджету – не буде досягнута “, – говорить Владислав Соколовський, керуючий п артнер компанії “Соколовський і Партнери”, член Асоціації правників України.
А ось кандидат економічних наук, викладач Запорізького нацуніверситету Костянтин Денисов вважає, що при правильних економічних розрахунках від введення прогресивного оподаткування виграють місцеві бюджети.
“У місцевих бюджетах залишається 75% зібраного податку на доходи фізосіб. Це забезпечує їм 25% всіх надходжень. Введення прогресивної шкали зміцнить фінансову базу громад, бюджети яких, за підсумками 2018 року, отримали дефіцит 8,54 млрд грн. Але прогресивну шкалу оподаткування повинні розрахувати економісти “, – говорить Костянтин Денисов.
Яка вона – соціальна справедливість
Часто, коли заходить розмова про диференційований оподаткування, крім наповнення бюджету, звучать тези про соціальну справедливість. Причому виявилося, що в це поняття під час дискусії вкладається діаметрально протилежні смисли. Залежно від точки зору.
“Кожна з двох існуючих моделей – прогресивної і з єдиною ставкою – має свої переваги і недоліки, які враховують не тільки чисто” математику “, але і момент соціальної справедливості. Власне, останній, як вважається, краще забезпечує саме прогресивна система оподаткування: заробляєш більше – платиш більше податку. Міжнародна практика виходить з того, що ті громадяни, яким доходів вистачає тільки на найнеобхідніше, повинні платити мінімум податків (або взагалі нічого). ті ж, хто може дозволити собі п едмети розкоші, повинні віддавати в бюджет половину і більше своїх доходів. Велика частина населення сучасних демократій з таким нерівністю згодна. Звичайно, дуже важливо порахувати і “математику”, щоб бюджет в результаті зміни оподаткування не відчував дефіциту “, – говорить керуючий партнер юридичної фірми “ЄПраво”, голова Комітету з міжнародного права Національної асоціації адвокатів України Віталій Власюк.
У той же час ряд експертів розуміють “соціальну справедливість” як рівність громадян, в тому числі щодо процентів, сплачених у вигляді податків.
Дехто каже: навіть 18% з великої зарплати – це все одно більше грошей до бюджету, ніж 18% з маленьку зарплату. І краще отримати ці гроші, чому не отримати гроші зовсім через відхід бізнесу в тінь.
“Прогресивна шкала оподаткування передбачає принцип” чим більше дохід отримує особа, тим більший податок він повинен оплатити “. У звичайних умовах це, в общем-то, відповідає принципу” соціальної справедливості “, і такий підхід практикується в більшості країн-членів ЄС. Але хочу нагадати, що і при однаковій ставці “багатий платить більше” – адже 18% від мільйона становить значно більшу суму, ніж 18% від десяти тисяч. Додаткове навантаження на громадян і бізнес у вигляді підвищення ставки оподаткування, відповідно до прогресування ної шкалою, може привести до зміни податкового резидентства тих, кому такий підхід справедливим чи не здається. Або станеться чергова “тінізація” – приховування реального доходу. З точки зору наповнення бюджету краще ситуацією є та, де багатий громадянин платить 18% від свого доходу, ніж платить податки в бюджет іншої країни “, – говорить Тетяна Кузьмич, начальник юридичного відділу” KAC Group “.
0 коментарі:
Дописати коментар